(1) Навесні ми часто блукали сонячними пагорбами поміж торішнім листям визбируючи перші не/сміливі фіалки, вдихали міцний і п'янкий дух землі. (2) А коли забуяв зеленню травень, заквітчав широкі, не/приховані від людського ока луги ромашками, усе наче потонуло в білому морі, якому не/має кінця краю. (3) Ковтаєш трепетний запах квітів, і тебе вабить кудись у не/звідане. (4) А згори ніжно припікає сонечко, у чистому прозорому небі - ні хмаринки, тільки лине […] пісня жайворонка
3(1)поміж українських архітекторів варто відзначити Івана Левинського. За сорока(2)літню діяльність ним були зведені сотні будівель житлово(3)побутового та громадського призначення. Усе, створене ним, дивує, бо до будь(4)якої праці він підходив по(5)господарськи.
Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання 29–36.
Вже треті півні проспівали...
(1-4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація – потужні країни з міцним корінням традицій «нав'язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.
(5-8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев'яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду – півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.
(9-15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов'ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожнчі на величні свята – лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.
(16-19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синеє море, за крутії гори», плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.
(20-25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві «якщо його бракує, то обов'язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося. що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме в цією метою люди вважали за обов'язок тримати в господарстві цю провісну птаху.
(26-34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. ІЦойно зачується кукурікання зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинамм до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували йод вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».
(35-39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов'язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, - як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети і вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.
(40-44) Образ птаха трапляються і в дитячому фольклорі. Пам'ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники-свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.
(45-51) Нарешті, півні вважаються своєрідиими провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікне біля вікна, то це вірші прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі – прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з'являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».
(52-56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіки багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення - переважно золотавого.
(57 -60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна а народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде?
За В. Скуратівнським, журнал «Берегиня»
29. Аргументами до думки про те, що півень є одним з найулюбленіших птахів українців, можна вважати усі судження, ОКРІМ
38.«І коли зійшлись обидва війська, кинув списа Святослав на древлян. Спис пролетів між вухами коня і впав коневі у ноги. бо Святослав був ще дитиною. І сказав Свенельд, воєвода батька його: «Князь уже почав. Ударимо ж, дружино. за князем» І перемогли древлян», - написано в
43. В уривку «… мав дві дочки. Одна – Катрею звали – вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга – Тетяна, так собі підліток, невеличечка» йдеться про головного героя твору
52.«Воістину моя мати - втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мама – наївність, тиха жура і добрість безмежна (Це я добре пам'ятаю). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом» — писав
57. Установіть відповідність між персонажем та його висловлюванням.
Персонаж
Висловлювання
1. Наум Дрот
2. Чіпка Варениченко
3. Омелько Кайдаш
4. Іван Дідух
А. «Я - отаман... Як почує товариство, що кинув, - не животіть тоді мені. Поклялися ми так один одному...»
Б. «Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю...»
В. «Господи милосердний, дай моїй дочечці доброго чоловіка: не за мої гріхи, а за її добрість пошли їй щастя...»
Г. «Як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робучі руки. Я її не вкрав і не придбав оманою. Я й моя Марійка - ми обоє доробилися її...»
Д. «Аді, стою перед вами і говорю з вами, а тот горб не віходить ми з голови. Таки го виджу та й виджу, та й умирати буду та й буду го видіти...»
Прочитайте наведений текст.
Людина щосекунди змінює свою планету, утверджується на ніч. Прагнучи підкорити природу, ми не маємо часу замислитися про доцільність володарювання над нею.
Чи потрібно людині шукати відповідь на питання про доцільність підкорення природи й володарювання над нею?
Викладіть Ваш погляд на цю проблему.